Сімсот дев’ятнадцятий день повномасштабної війни забрав життя нашого земляка Ігоря ВЛАСОВА.
Народився Ігор у місті Костянтинівка Донецької області. Навчався в загальноосвітній школі № 3, закінчив Костянтинівський коледж ЛНАУ, а згодом отримав вищу освіту в ННППІ УІПА (м. Бахмут) за спеціальністю професійна освіта та охорона праці.
3 2018 року Ігор працював у Державному архіві Донецької області. Оцифровував та оприлюднював документи архівних фондів, тим самим створюючи можливість для всіх зацікавлених людей вільно користуватися документами в мережі Інтернет. Займався збором інформації про російсько-українську війну з 2014 року.
Ігор був чудовою людиною – веселий, добрий, щирий, чуйний. Мав багато друзів та знайомих, завжди був у центрі уваги. Проводив багато часу за комп’ютером, захоплювався комп’ютерними іграми, цікавився інформаційними технологіями. Дуже любив свою родину, та особливо свого маленького племінника Артема, якому згодом став хрещеним батьком. Ігор завжди користувався дівочою увагою, але його серце завжди належало тільки одній – його коханій дружині Яні.
У березні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після навчання перебував на посаді інструктора навчального ремонтного взводу навчальної роти підготовки фахівців технічного забезпечення військової частини А2600. Отримав звання молодшого сержанту. Швидко навчався та опановував нові навички, користувався авторитетом серед побратимів.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконував військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність, героїчно загинув.
Трагедія сталася 12 лютого 2024 року біля н.п. Іванівське Донецької області. Під час важких боїв на Бахмутському напрямку Ігор із групою виконував бойове завдання. Хлопці мужньо тримали оборону, але ворог нещадно та підступно розбивав їхні позиції. Ігор отримав контузію. Евакуація була дуже складною, ворог постійно застосовував артилерію та fpv-дрони. Переживши страшний артилерійській обстріл, Ігор намагався евакуювати тіло вбитого побратима, інструктора іншої роти, в цей момент його настиг ворожий fpv-дрон. Він загинув як Герой.
Поховали Ігоря на Алеї Героїв Краснопільського військового кладовища міста Дніпра. Йому навіки 31. У Ігоря залишилися мати, дружина, сестра, племінник та улюблена біло-руда пухнаста кішка, яка годинами лежить біля портрету загиблого Героя.
Неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрі, світлі спогади стануть сильнішими за смерть і назавжди залишаться в пам’яті рідних, колег, друзів, побратимів, усіх, хто знав Ігоря, любив і шанував.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!