СТЕПАШИН Руслан Сергійович

Руслан народився 16 липня 1994 року в місті Костянтинівці Донецької області. Його життєвий шлях розпочався у звичайній українській родині, де з дитинства він зростав щирим, добрим і відкритим до людей.
Після закінчення школи Руслан здобув професію електрозварника у Костянтинівському професійному будівельному ліцеї. Він завжди прагнув працювати, бути корисним і забезпечити гідне життя для себе та своїх близьких.
Його дружина Еліна з теплом згадує, що їхнє знайомство відбулося ще в юності. Саме тоді, серед буденних турбот, народилося щире кохання, яке з роками тільки міцнішало. Руслан був життєрадісним, щирим і відкритим, умів підтримати, розвеселити й об’єднати людей навколо себе. Його часто називали «душею компанії», адже поруч із ним завжди було легко і по-справжньому добре.
Він вирізнявся доброзичливістю, простотою, щирістю та уважністю до інших. Умів дружити по-справжньому й цінував кожну людину, яка була поруч.
У 2016 році Руслан створив родину, а у 2018 році в них із дружиною народився син Артем – найбільша радість і гордість батька.
Він був люблячим чоловіком і надзвичайно турботливим батьком. Безмежно любив дружину й сина, завжди намагався бути поруч, допомагати, підтримувати та дарувати відчуття надійності.
З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України Руслан став до лав Збройних Сил України. З 1 березня 2022 року він проходив службу у званні солдата на посаді стрільця 3-го відділення 1-го патрульного взводу 2-ї патрульної групи 2-го патрульного батальйону військової частини А3033 (23-тя окрема бригада охорони громадського порядку «Хортиця» Національної гвардії України). Виконував бойові завдання на території Запорізької області, брав участь у відбитті збройної агресії російської федерації та прикривав позиції українських захисників.
Із жовтня 2023 року солдат Руслан Степашин виконував бойові завдання поблизу населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області.
1 грудня 2023 року, під час утримання зайнятих позицій у районі населеного пункту Старомайорське, внаслідок ворожого мінометного обстрілу Руслан Степашин отримав поранення, несумісні з життям.
Йому назавжди 29.
Доля була до Руслана непростою: ще в підлітковому віці він втратив батька, у 2020 році відійшла у вічність мама, а згодом не стало і брата.
У Захисника залишилися дружина та син, для яких він назавжди залишиться найдорожчою людиною.
Указом Президента України від 26 липня 2024 року № 482 Руслана Степашина нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
11 грудня 2023 року Героя поховано на Новоселівському кладовищі міста Костянтинівки.
Ім’я Руслана Степашина назавжди вписане в історію боротьби України за незалежність і літопис Костянтинівської громади.
Пам’ятаємо і шануємо Героїв, які віддали життя за Україну.