Стальной Віктор Станіславович

Віктор народився 25 листопада 1973 року. Виріс у звичайній родині, з дитинства був дуже близьким зі старшим братом Костянтином. Навчався у загальноосвітній школі № 3, поєднуючи навчання зі спортивними заняттями – багато років відвідував Дитячу спортивну школу, був кандидатом у майстри спорту з греко-римської боротьби.
Після закінчення школи вступив до Костянтинівського індустріального технікуму, де здобув спеціальність технолога скляного виробництва. Через економічні труднощі 90-х років за фахом працював недовго та зайнявся підприємницькою діяльністю. Згодом була строкова військова служба у прикордонних військах. У подальшому займався виробництвом меблів, зокрема й за кордоном – у Словаччині, де його професіоналізм був високо оцінений.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну застало Віктора в Києві, де він працював на меблевій фабриці. У перші дні війни він попри небезпеку зміг дістатись до Костянтинівки, де добровільно пішов до військкомату. Перед цим подбав про безпеку своєї родини, евакуювавши їх у більш безпечне місце.
Військову службу Віктор розпочав у військовій частині А1962. Пройшовши необхідну підготовку, він брав безпосередню участь у бойових діях на Херсонському напрямку. Про свій досвід на передовій воїн майже не розповідав, проте в пам’яті родини назавжди залишилася його куртка зі слідом від ворожої кулі – свідченням одного з бойових завдань, під час якого смерть обійшла Віктора стороною.
За віддану службу влітку 2022 року був відзначений подякою за сумлінне виконання обов’язків. У 2023 році, згідно з Указом Президента України, нагороджений медаллю «За військову службу».
Попри погіршення здоров’я, контузії, операції та лікування у шпиталях, Віктор продовжував служити. Після проходження ВЛК був переведений до військової частини А3425, де обіймав посаду старшого механіка технічного обслуговування автомобільної техніки.
Із серпня 2024 року брав участь у запеклих боях на Курському напрямку. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ніколаєво-Дар’їно Курської області 25 жовтня 2024 року внаслідок обстрілу керованими авіаційними бомбами боєць з позивним «Стальной» отримав смертельні поранення.
Похований Герой з військовими почестями на Алеї Слави Південного кладовища в місті Києві, неподалік дому, де проживає його родина – дружина, син і донька.