Сосницький Федір Миколайович

Федір народився 30 вересня 1979 року у селі Бірки, що на Харківщині.
У дитинстві Федір був дуже непосидючий, але вчився добре. Закінчив музичну школу, грав на трубі, займався волейболом.
Закінчив Бірківську середню школу Зміївського району Харківської області. Навчався на зооветфельшера у Липкуватівському аграрному коледжі. Працював у ТОВ Технологія-Інтер.
Строкову службу Федір проходив у десантно-штурмових військах, звільнився в запас у званні старшини. Опісля переїхав до Костянтинівки Донецької області, де працював на різних виробництвах.
У Костянтинівці одружився, народилася донька Марія. Федір був міським активістом, брав активну участь у діяльності костянтинівської міської ГО «Українська культурологічна спілка Містечко мрій», співав у місцевому хорі, доклався до розбудови греко-католицької громади міста. Він дуже вболівав за рідну Україну, був справжнім патріотом.
У 2014 році добровольцем пішов до війська та брав участь в антитерористичній операції (АТО). Після демобілізації опанував фах столяра – робота з деревом приносила велике задоволення.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Федір відправив сім’ю за кордон.
Одразу доєднався до лав 109-ї Маріупольської Обр ТрО. Став командиром мінометної обслуги. Адже ще коли був у резерві, під час перепідготовки, опанував фах мінометника.
Родина з розумінням поставилась до його рішення. Як у 2014 році, так і в 2022. Всі знали, що по-іншому він не міг.
Із літа 2022 року головний сержант Федір Сосницький майже безперервно був на передовій. За службу неодноразово був відзначений державними нагородами, нагородами батальйону та грамотами: нагрудним знаком «106 Окремий Батальйон Територіальної Оборони» 7 липня 2023 року, медаллю «За відвагу» 17 січня 2024 року, хрестом «Честь і Слава» 26 жовтня 2024 року, медаллю «Хрест ракетних військ і артилерії» 31 жовтня 2024 року, медаллю «Хрест доблесті» 4 листопада 2024 року, Грамотою Командувача Сил ТрО Збройних Сил України за бездоганне виконання військового обов’язку, вірність Присязі, захист територіальної цілісності, національного суверенітету України під час російсько-української війни від 4 грудня 2024 року.
Зі слів побратимів Федір був дуже мужнім, фаховим воїном. Був людиною з величезним серцем, душею підрозділу. Всі, хто його знали, любили і поважали.
Відданий військовій Присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи свій обов’язок старшина Сосницький Федір Миколайович загинув 5 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Торецькому напрямку.
На позицію, де він перебував, прилетіла ворожа ракета. Федір дістав важке поранення. Встиг доповісти по рації про обстановку. А потім його серце зупинилось… Лише через кілька днів тіло Федора вдалось забрати з поля бою. Родина втратила частину серця, країна втратила справжнього воїна.
Йому назавжди 45.
У Федора залишилася дружина та донька.
Поховали Захисника на Лісовому кладовищі міста Києва.
Його ім’я назавжди вписане в історію Костянтинівської громади та України.
Вічна пам’ять і слава Герою!