Сокуренко Євген Володимирович

Євген народився у місті Костянтинівка 7 квітня 1978 року. У родині зростало двоє синів, які рано відчули гіркоту втрати: вони залишилися без батька, а коли Євгену було лише 9 років, не стало й матері. Хлопців виховувала бабуся. Він ріс звичайним, але слухняним хлопчиком, хоча інколи й бешкетував. Він цінував дружбу і вмів бути вірним другом.

Навчався у Костянтинівській школі № 1. Згодом продовжив здобувати освіту в місті Перевальськ на Луганщині, де отримав спеціальність токаря. Працював на підприємствах Донецької, Луганської та Львівської областей. Мав родину, але життєвий шлях виявився непростим.

26 лютого 2022 року Євген без вагань пішов до Городоцького районного ТЦК та СП на Львівщині й добровольцем долучився до лав ЗСУ. Після проходження підготовки він став до служби мінометником у 107-му батальйоні 63-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Як воїн 63-ї ОМБр, він брав участь у найгарячіших боях за Бучу, Херсон і Бахмут.

У лютому 2023 року, під час коротких відпочинків від боїв у Бахмуті, Євген приїздив до рідної Костянтинівки. Там він зустрів Оксану– свою шкільну симпатію. Їхні почуття спалахнули знову, і вони вирішили створити сім’ю. Разом вони будували плани на майбутнє життя. Дружина згадує, що Євген був гарним чоловіком, добрим, щедрим душею і завжди готовим допомогти друзям. На жаль, їхньому подружньому щастю судився дуже короткий шлях.

У 2025 році Євген уклав контракт із легендарною 24-ю окремою механізованою бригадою імені короля Данила. Як кулеметник, він брав участь у обороні міста Часів Яр. Окупанти нещадно обстрілювали місто і околиці керованими авіабомбами та всіма видами озброєння.

6 серпня 2025 року, під час одного з таких тяжких боїв, Євген Сокуренко зник безвісти. Він вважався зниклим до 27 жовтня, доки судово-медична експертиза не підтвердила загибель Захисника.

Євген Сокуренко загинув 6 серпня 2025 року від удару ворожого FPV-дрону під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України в районі міста Часів Яр Донецької області. 

Йому назавжди 47.

31 жовтня 2025 року останнім прихистком для Євгена стало одне з кладовищ міста Харкова. Саме тут, у Харкові, зараз мешкає його Оксана. 

Ім’я Євгена Володимировича Сокуренка назавжди вписане в історію Костянтинівської громади і боротьби України за незалежність. Пам’ять про нього буде жити в серцях люблячих його рідних, друзів та побратимів.

Вічна і світла пам’ять Герою!