ПОТЄШКІН Олександр Васильович народився 17 квітня 1987 року у мальовничому місті Новоград-Волинський, що на Житомирщині. Тут минули його дитячі та юнацькі роки, тут він здобув середню освіту, закінчивши загальноосвітню школу № 5. Спогади вчителів та друзів змальовують Олександра як старанного учня, допитливого юнака, який мав щиру любов до футболу та захоплювався читанням.
Після закінчення школи Олександр опанував професію зварювальника. У 2006 році він виконав свій громадянський обов’язок, пройшовши строкову військову службу.
У 2016 році Олександр був мобілізований та проходив службу на Луганщині, де мужньо боронив рідну землю від російського агресора. Після повернення додому у 2018 році він знову поринув у звичне життя, але в серці завжди залишалася готовність стати на захист України.
У 2021 році родина Олександра переїхала до міста Костянтинівки Донецької області, з якою була тісно пов’язана родинним корінням.
Тут він створив сім’ю, знайшов роботу на місцевій кондитерській фабриці, де своєю працелюбністю заслужив повагу колег.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Олександр без вагань став до лав захисників. Він проходив службу кулеметником у першому механізованому відділенні другого механізованого взводу третьої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини А4723. Його мужність та відданість присязі були прикладом для побратимів.
На жаль, у бою з окупантами Олександр отримав важкі поранення. Його було направлено до військового госпіталю, де 21 січня 2025 року його серце перестало битися.
Олександр Потєшкін віддав своє життя за мирне майбутнє України, за її свободу та незалежність. Його подвиг – це взірець мужності, патріотизму та самопожертви.
Пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях, а його ім’я буде навічно вписане в історію боротьби українського народу за свою волю.