ПОПІК Артем Леонідович

Захищаючи Україну від московських загарбників, поліг смертю Героя боєць Легіону Свободи Артем Попік.

Народився Артем 25 січня 1988 року у м. Костянтинівці. Навчався у загальноосвітній школі № 17. Після 9 класу вступив до Слов’янського залізничного училища. Працював на залізниці у м. Костянтинівці, в «Зеленбуді». Згодом закінчив Кінотехнікум у місті Шахтарськ, де отримав спеціальність оператора.

Артем був активним учасником Революції Гідності, взірцем патріотизму, і за свою тверду українську позицію у 2014 році місяць провів у полоні терористів.

У 2015 році Артем вступив до лав ЗСУ та почав боронити рідну Донеччину, отримав відзнаки за оборону Авдіївки.

У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, вивіз родину до Вінниці та одразу пішов добровольцем до 120 бригади ТРО. За два з половиною роки повномасштабного вторгнення воював у гарячих точках на Донеччині та Харківщині.

Мав звання старшого солдата, служив стрільцем-зенітником зенітного ракетного відділення зенітного ракетного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки.

Свій останній бій Артем прийняв 14 травня 2024 року в селі Стариця Харківської області. Загинув під час виконання бойового завдання – отримав вибухове поранення під час захисту Батьківщини.

Тіло Артема та його побратимів змогли винести лише через 50 днів, а поховати Героя на Алеї Слави в Вінниці – лише через чотири місяці після отримання результатів експертизи ДНК.

У Героя залишилися дружина з донькою, мати та брат. Йому навіки 36.

Ім’я Артема Попіка назавжди вписане в історію Костянтинівської громади.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!