Монастирьов Микола Григорович (16.03.1955 – 07.09.2024)
Микола народився 16 березня 1955 року в селі Тарасівка Великописарівського району Сумської області. Його дитинство минуло на рідній землі, де він навчався в Пожнянській середній школі, яку закінчив у 1972 році. Після цього, з 1973 по 1975 рік Микола проходив службу в армії, де отримав перші важливі життєві уроки і загартування.
У 1976 році Микола одружився з дівчиною Ганною і разом із нею переїхав до міста Костянтинівки на Донеччині, яке стало його другою домівкою. Тут він почав працювати на заводі «Автоскло», де знайшов себе в професії муляра-плиточника. Протягом багатьох років він працював на будівництві гарячих печей, виконуючи свою роботу з особливою майстерністю та відповідальністю. Пізніше Микола Григорович працював у філіалі ТОВ «Склоремонт».
У пошуках гідного заробітку за часів економічної кризи Микола об’їздив півсвіту, працював у таких країнах, як Ірак, Нігерія, Узбекистан, Казахстан та інші. Досвід загартував його ще більше, зробивши його працьовитою і стійкою людиною. Микола Григорович ніколи не здавався і не опускав руки.
У 2015 році, по досягненню 60-річного віку, Микола Григорович перейшов на заслужену пенсію. Однак навіть на пенсії він залишався активним, підтримуючи оточуючих і завжди був готовий допомогти своїм друзям і колегам. За своє життя він завоював повагу багатьох людей, які знали його як чесну, працьовиту, товариську, чуйну, доброзичливу, доброзичливу позитивну людину. Він був люблячим чоловіком, дбайливим батьком і дідусем.
Микола Григорович загинув 7 вересня 2024 року під час обстрілу в районі торгового центру «Меркурій», біля ринку в місті Костянтинівці Краматорського району Донецької області. Його життя трагічно обірвалося внаслідок мінно-вибухової травми, спричиненої уламковими пораненнями, які завдали непоправної шкоди внутрішнім органам. Його смерть настала внаслідок поранень, отриманих під час воєнних дій, збройної агресії, яку веде проти українського народу російський окупант.
Миколу Григоровича поховано в місті Костянтинівці, де він прожив більшу частину свого життя і де пам’ять про нього завжди залишатиметься живою в серцях рідних, друзів і знайомих. У нього залишилися дочка, син і онук.
Микола Григорович Монастирьов назавжди залишиться в історії Костянтинівської громади як приклад працьовитості та любові до своєї родини й рідної землі.