Дмитро Сергійович Кадуков

Дмитро народився 13 серпня 1996 року у місті Костянтинівка.
В дитинстві був кмітливим, допитливим, добрим і дуже працьовитим хлопчиком. Закінчив у 2011 році ЗОШ № 5 і вступив до Костянтинівського технікуму Луганського національного аграрного університету.
У 2015 продовжив навчання у ХНАУ ім. В.В. Докучаєва за спеціальністю «Агрономія» за фахом технолог, агроном-дослідник.
Пройшов строкову службу при військовому інституті танкових військ НТУ «ХПІ». Любив читати, займався велоспортом, волейболом і екстремальними видами відпочинку. Збирав Lego, був нумізматом, захоплювався аніме.
Був активним учасником музично-фестивального життя України. Полюбляв тварин, квіти і мандри, тому мріяв відвідати Японію, розводити єнотів і відкрити крафтову пивоварню.
На момент повномасштабного вторгнення рф на територію України Дмитро жив і працював у Польщі, але повернувся на Батьківщину, щоб стати на її захист.
1 березня 2022 року він приєднався до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади у званні старшого солдата та вирушив на передову.
Загинув 27 січня 2023 року під час оборони Донеччини від окупантів. Поблизу села Торське потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав смертельні поранення.
Указом Президента України № 438/2023 від 18 липня 2023 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Діма завжди був вільним, самодостатнім і незалежним. Братик був найдобрішою людиною. Чесний і відкритий. Ніколи не мислив стереотипами та завжди вірив у людей. Нічого не боявся. Оптимістичний і веселий. Завжди поряд, навіть на відстані. Завжди підтримає, вислухає, допоможе. З самого його народження ми були разом. Тепер наче частина мене померла разом з ним», – розповідає рідна сестра Ірина.