ХАТМУЛЛІН Едуард Васильович
Народився Едуард 2 серпня 1970 року у місті Костянтинівка Донецької області.
Навчався у Костянтинівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 3. Після закінчення школи вступив до Костянтинівського індустріального технікуму та отримав спеціальність електрика.
Едуард зростав патріотом змалку. Рвався захищати Україну зовсім юним. Тому, потрапивши в радянську армію після призову, за власним бажанням перевівся в частину, яка виконувала бойові завдання під час збройного конфлікту, що тривав на території Афганістану. Там він отримав тяжке поранення хребта та повернувся після лікування у рідне місто. Ніколи нікого не підвів, повсякчас був ініціатором і душею кожного хорошого товариства. Йому можна було доручити найвідповідальнішу справу. Він був доброю людиною до всіх рідних та друзів, мав активну життєву позицію.
Едуард був щирою, відвертою і надійною людиною. У 2014 році він був першим засновником ГО «Схід та Захід Єдині» та координував її роботу на сході Донецької області, тобто на лінії розмежування. Розпочинав свій шлях Захисника України волонтером, добровільно допомагав українським військовим у м. Костянтинівці. На власному підприємстві Едуард створив склад із волонтерською допомогою, яку звідти вже розвозив військовим у підрозділи. Схвильовано згадували друзі про те, що він був одним із перших волонтерів, які допомагали захисникам у зоні бойових дій АТО, вимушеним переселенцям, дітям жаркого й тривожного літа 2014 року і далі. Одним із перших у своїй домівці розміщував, надавав допомогу українським військовим, які виходили з пекла Іловайського котла. Свою домівку в Костянтинівці на Донеччині перетворив у «відкритий двір», штаб для військових та волонтерів, свій бізнес повністю спрямував на допомогу захисникам. Він не полишив Донеччини, а міцно стояв на своїй рідній землі і всіма силами намагався прогнати окупантів за межі своєї країни.
Кожне своє слово підтверджував гідними справами, завжди казав, що чужих проблем не буває. У справах Едуард неодноразово бував у містах Шумськ та Вишнівець Тернопільської області, де разом із однодумцями і колегами-волонтерами громадської організації реалізував багато проектів соціального і військового напрямку. Протягом цього періоду захисників у військових підрозділах було забезпечено тоннами гуманітарного вантажу: базовими необхідними наборами та важливими технічними засобами, ліками, продуктами харчування, одягом, предметами побуту, засобами гігієни.
Від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в лютому 2022 року на територію України, Едуард взяв до рук зброю і разом із побратимами став на захист рідної землі. Спочатку долучився до Правого Сектору – добровольчого підрозділу «Santa», виконував завдання на Донецькому напрямку, захищаючи рідний край від рашистської навали. Був справжнім патріотом, був одним із найкращих! Він був тим, на кого завжди можна було покластися, тим, хто міг допомогти словом та вчинком, був надійним другом, завжди готовим підставити плече, підтримати в скрутну хвилину.
Його лідерські якості, мужність, витривалість та стійкість дозволили потрапити до одного зі з’єднань ЗСУ. Згодом разом із побратимами нищив ворога та відвойовував наші землі в лавах Збройних Сил України на посаді головного сержанта роти аеророзвідки 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка Сухопутних військ ЗСУ. Боронив нашу землю від російських загарбників на Куп’янському напрямку. Був інструктором в/ч А7093. Ніколи не жалівся, був дуже вмотивований: «не важливо наскільки сильний ворог, треба з вірою в Перемогу битися до кінця».
Едуард був активним ідейним бійцем та захисником всього українського, справжнім українським патріотом. Він був прикладом сили духу та людяності і гідно та з честю завершив свій земний шлях!
Загинув 30 квітня 2024 року як герой під час спроби винести з поля бою поранених побратимів поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району на Харківщині.
Йому навіки 53.
Жоден його крок не був марним, жодна його справа не буде забутою, бо він залишив по собі пам’ять людини-честі, людини-слова, людини-відваги, людини-патріота. Справжнього, відвертого, чесного і рішучого.
Мріяв звільнити рідну землю та відбудовувати рідні міста. Та не судилося…
У загиблого захисника залишився 16-річний син, дружина, сестра та мама.
6 травня 2024 року з Едуардом попрощалися на Майдані Незалежності в Києві. Похований 7 травня 2024 року в місті Шумськ Кременецького району Тернопільської області.