ГУЛЬНІДЄЄВ Роман Юрійович
Роман народився 23 травня 2003 року в селі Артема Костянтинівського району Донецької області. Він був представником покоління української молоді, чиї мрії та життєві плани безжально обірвала війна.
Навчався у загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 6 міста Костянтинівки. У шкільні роки зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним і товариським учнем. Брав активну участь у громадському житті класу та школи, роботі учнівського самоврядування, користувався повагою однокласників і вчителів. Вирізнявся добрим загальним розвитком, умінням самостійно працювати, був організованим, щирим і чуйним.
Після закінчення дев’ятого класу вступив до Костянтинівського вищого професійного училища № 39, де з вересня 2018 року по січень 2022 року здобув професію кухаря-кондитера. Його перший свідомий професійний вибір був пов’язаний із мирною працею та турботою про людей.
Прагнучи здобути вищу освіту та опанувати нову спеціальність, у 2023 році вступив до відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» за спеціальністю «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». За час навчання проявив себе сумлінним, працьовитим і відповідальним студентом. Користувався авторитетом серед одногрупників, захоплювався спортом, завжди відповідально ставився до доручених справ та прагнув професійного розвитку.
Ще зі шкільних років Роман мріяв стати військовим і проходити службу в Десантно-штурмових військах України. У лютому 2024 року, незважаючи на свій молодий вік, він свідомо прийняв рішення вступити до лав Збройних Сил України, здійснивши свою мрію служити в Десантно-штурмових військах та ставши на захист України від російської збройної агресії.
Проходив військову службу у складі 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Після проходження базової загальновійськової підготовки був направлений на Авдіївський напрямок.
12 квітня 2024 року Роман востаннє зателефонував рідним і повідомив, що вирушає на свій перший бойовий вихід. Ця розмова стала останньою. Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області він зник безвісти.
Для рідних розпочалися довгі два роки болісного очікування, пошуків і надії. Вони до останнього вірили, що Роман живий. Лише 14 травня 2026 року після репатріації тіл загиблих Захисників України та проведення молекулярно-генетичної експертизи було офіційно підтверджено його загибель. Збіг ДНК становив 99,9 відсотка.
27 травня 2026 року Романа Гульнідєєва поховали на Алеї Слави Ювілейного кладовища у місті Дніпро.
У Героя залишилися мама, сестра та кохана дівчина, яка всі ці два роки чекала на його повернення. Батько Романа помер, коли хлопцеві було лише вісім років.
Йому навіки 20 років.
Ім’я Романа Гульнідєєва назавжди вписане в історію боротьби України за свободу й незалежність, у літопис мужності українського народу та в пам’ять Костянтинівської громади.
Світла пам’ять і вічна шана молодому Захиснику, який віддав своє життя за Україну, її свободу та майбутнє.
