Незламні серця Костянтинівської громади
Розповісти свою історію
1
Step 1
keyboard_arrow_leftPrevious
Nextkeyboard_arrow_right
Грицаєв Володимир
Володимир Олександрович Грицаєв.
Народився Володимир 4 січня 1980 року у м. Костянтинівці. Навчався у загальноосвітній школі № 27. Після закінчення 9 класів вступив до Краснолиманського залізничного училища, навчався на помічника машиніста електровоза/тепловоза.
Працював помічником машиніста на Костянтинівському міжгалузевому підприємстві промислового залізничного транспорту помічником машиніста, перевозив вантажі Костянтинівських підприємств: металургійного, хімічного заводів.
У 2006 році Володимир склав іспити при ЗАТ «Донецьксталь – металургійний завод» і отримав посвідчення на право самостійного керування тепловозом.
З вересня 2017 по січень 2021 роки навчався у Краматорському технологічному технікумі Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського за спеціальністю «Харчові технології» і отримав фах «Техніка-технолога з технології харчування». За фахом попрацювати не встиг.
Останнім місцем роботи Володимира був Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, на якому він працював машиністом тепловозу. Після початку повномасштабного вторгнення рф він повернувся до Костянтинівки і 14 березня 2022 року був мобілізований Костянтинівським ТЦК. Проходив військове навчання у Запоріжжі.
Володимир став до лав НГУ у званні солдата, служив на посаді стрільця 1-го відділення 3-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону в/ч 3033 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» Національної Гвардії України.
З 24 грудня 2023 року вважався безвісті зниклим.
Пізніше з’ясувалося, що 24 грудня 2023 року Володимир загинув під час виконання бойового завдання в районі села Старомайорське Волноваського району Донецької області.
«Ми до останнього сподівались, що мій чоловік знайдеться, але дива не сталося, Володимир загинув. Він самий найкращій у цьому світі чоловік і батько, таких більше немає», – сказала Катерина Андріївна, дружина загиблого героя. У нього залишився син Микита.
Герою навіки 43.
2 березня 2024 року захисника поховали у рідній Костянтинівці.
❝ Ваші імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу! ❞
Незламні серця Костянтинівської громади
050 930 68 12
© 2024
Костянтинівська міська військова адміністрація
kon.v@dn.gov.ua