ЧУНІХІН Олег Вікторович
Олег народився 29 лютого 1984 року в місті Костянтинівці Донецької області. Його дитинство було сповнене щирої допитливості та жаги до пізнання світу – він ріс звичайною, активною дитиною, якій було цікаво все навколо.
Свій шлях у доросле життя Олег розпочав у стінах Костянтинівської загальноосвітньої школи № 15. Згодом продовжив навчання у професійному ліцеї (нині – Костянтинівське вище професійне училище), де опанував фах електрогазозварника.
Попри вибір мужньої чоловічої професії, Олег мав тонку, творчу натуру й безмежно любив життя. За спогадами брата, він мав дивовижний дар – умів створювати красу з чого завгодно. Його внутрішній світ знаходив відображення у творчості: Олег полюбляв малювати графітовим олівцем, передаючи на папері найдрібніші деталі довкола. Він завжди прагнув до саморозвитку, був людиною дії та творення – навіть у буденних речах знаходив місце для прекрасного, власноруч садив квіти, плекаючи гармонію.
Олег щиро мріяв про затишний дім, сповнений тепла, та мав світлу, майже дитячу мрію –полетіти на повітряній кулі. Хотів побачити світ із висоти, відчути справжню свободу та простір… Світ потребує більше таких людей – щирих, сповнених любові до життя та здатних бачити красу в усьому.
Свою трудову діяльність розпочав, працюючи за спеціальністю на промислових підприємствах Донеччини, зокрема на Костянтинівському заводі металургійного обладнання (КЗМО). Друзі та колеги згадують його як майстра своєї справи та надійного товариша.
Повномасштабна війна змусила родину Олега у 2024 році шукати прихисток у більш безпечних регіонах України – вони евакуювалися до міста Дніпро. Саме там Олег був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Проходив службу у званні молодшого сержанта на відповідальній посаді командира 3-го штурмового відділення 1-ї штурмової роти 225-го окремого штурмового полку Сухопутних військ ЗСУ. Позиція лідера та відповідальність за життя побратимів були для нього пріоритетом.
Наказом Міністра оборони України від 16.12.2024 року № 2177 за особливу старанність та сумлінне виконання службових обов’язків Олег Чуніхін був нагороджений заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «Хрест доблесті».
24 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в ході штурмових дій у районі населеного пункту Ніколаїво-Дар’їне мужній Захисник загинув. До останнього подиху він залишався вірним Військовій присязі та українському народові, віддавши життя за територіальну цілісність і суверенітет України в боротьбі проти російської агресії.
Поховали Героя 6 січня 2025 року з усіма військовими почестями на Алеї Героїв у селі Чукалівка під Івано-Франківськом, де мешкає його родина.
Йому навіки 40.
У нього залишилися дружина та брат. Горе від втрати сина підірвало здоров’я матері – її серце не витримало болю, і через вісім місяців вона пішла за ним у засвіти.
Указом Президента України від 13.06.2025 року № 410/2025 «Про відзначення державними нагородами України» молодший сержант Олег Чуніхін нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26 березня 2026 року Олегу Вікторовичу Чуніхіну було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська» (посмертно).
Ім’я Олега Чуніхіна назавжди вписане в літопис Костянтинівської громади та в історію великої боротьби українського народу за свою свободу.