Бутко Микола Олександрович

Микола народився 15 червня 1984 року в селі Подільське, Костянтинівського району. Після закінчення школи він навчався у професійному училищі міста Часів Яр, здобувши фах електрика. Десять років свого життя присвятив роботі робітником з благоустрою у Новодмитрівській сільській раді.
Він мав багато друзів. Односельці його поважали та цінували. Микола завжди був готовий прийти на допомогу, він мав щире серце і «золоті руки». Справжній майстер своєї справи, він був талановитим електрогазозварником, якого шанували за його працю та доброту.
Через війну разом з родиною переїхав до Кременчука. 30 липня 2024 року під час мобілізації був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Рядовий Микола Бутко займав посаду водія третього гранатометного відділення. Брав активну участь у бойових діях, здійснюючи завдання із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та державних інтересів у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
Відданий військовій Присязі на вірність українському народові під час виконання бойового завдання з захисту України рядовий Микола Олександрович Бутко загинув 27 грудня 2024 року в районі населеного пункту Новоселівка Покровського району Донецької області.
Йому назавжди 40.
Пам’ять про захисника навіки залишиться в серцях його рідних і близьких. У нього залишились сестра, дружина та син.
Панахиду за полеглим захисником відслужили у Свято-Миколаївському соборі міста Кременчука. Поховали воїна 9 січня 2025 року на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.
Ім’я Миколи Бутка назавжди вписане в історію Костянтинівської громади та України.
Пам’ятаємо і шануємо героїв, які віддали життя за Україну!
Герої не вмирають!