Безкоровайний Євген Михайлович

Народився Євген 8 березня 1996 року у Костянтинівці Донецької області. 

«Те, що брат несхожий на своїх однолітків я побачила одразу. Несхожий своїм сприйняттям світу, своїми нестандартними рішеннями, своїм дуже широким світоглядом та специфічним почуттям гумору. Мені дуже часто здавалося, що він з іншої планети. Раніше я таких людей не зустрічала. Бо він – особливий. Ніколи в житті я не бачила його в якомусь конфлікті. Він завжди їх уникав, як тільки вони з’являлися на горизонті. Це була його особлива риса характеру. Він дуже спокійно реагував на якісь речі, які не вважав для себе потрібними, але це не стосується несправедливості. Тут вже інше питання. 

Він мав дуже загострене почуття справедливості та відповідальності. У всьому. Він щиро не розумів, чому в цьому світі так мало цих чеснот. Це одна з причин його рішення піти у військкомат у 2022 році. Женя завжди відстоював свою думку. Ніякі аргументи не змусили б його змінити своє рішення. Завжди був веселий, кмітливий, непосидючий, добрий, відкритий, розумний, товариський і завжди готовий прийти на допомогу. 

Змалку захоплювався конструктором LEGO (його здібність до конструювання та проєктування було видно неозброєним оком), велосипедами, комп’ютерами, грою на музичних інструментах: фортепіано та гітара (закінчив Костянтинівську музичну школу), фотографією (фотографував побратимів, себе, друзів та все, що йому здавалося привабливим), ліпкою (ліпив різні «шоломи клонів» із «Зоряних війн» в натуральну величину з паперу та гіпсу, сам робив відому зброю космічної саги світовий меч). Друзі відмічають його здібність до відеомонтажу та різносторонню розвинутість. Просто з паперу міг зробити птахів, звірів та все, що завгодно. Як кажуть: талановита людина талановита у всьому. 

Здобув повну середню освіту в Костянтинівському ліцеї із загальноосвітньою школою I-II ступенів (01.09.2002 по 01.06.2013). Після закінчення школи вступив до Костянтинівського медичного фахового коледжу на факультет «Лікувальна справа» та до Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна на біологічний факультет. Але вибрав вчитися в університеті. Проходив строкову військову службу в навчальному центрі № 184 Національної академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного. Після закінчення служби отримав звання молодшого сержанта та військову спеціальність – командир гармати. 

18.09.2019 року почав працювати оператором комп’ютерного набору у Комунальному підприємстві «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради». В колективі його дуже поважали за його відношення до людей, відповідальність та самовідданість на роботі. Паралельно вчив англійську та польську мови. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення брат добровільно став на захист держави та мобілізувався до лав ЗСУ 16.03.2022 року. Працював у третьому відділі Краматорського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на посаді командира першого відділення взводу охорони роти охорони третього відділу Краматорського РТЦК та СП. Колеги відмічали, що Євген був чудовою людиною, справжнім воїном, сміливим бойовим товаришем з величезним внутрішнім світлом. Брат говорив: «Я тут сиджу з папірцями, а хлопці роблять справу. Мені треба туди». Так згодом перевівся до 6 ОСБ на Лиманське направлення. Взвод розвідки. Він дуже пишався, що розвідник. Позивний «ГАНС». 

Побратим мого брата розказував: «Женя був дуже сміливим. Ніколи не відмовлявся йти на завдання, навіть коли розумів, що воно дуже складне. Одного разу була ситуація, що ми втрьох ходили на штурм позицій противника, щоб забрати тіло свого побратима. Завжди був комунікабельним, усім цікавився та був веселим. Ніколи не бачив його сумним.».

19.10.2023 року на посаді старшого розвідника-гранатометника починає служити в 79 окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді. У складі бригади пройшов важкі бої у Марʼїнці Донецької області. 

01.09.2024 року переведений на посаду водія електрика четвертого відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти військової частини № А0224. 

Нагороджений командиром військової частини А7090 грамотою за заслуги перед Українським народом, за військову честь, мужність та відвагу, за сумлінне виконання свого військового обов’язку та вірність державі.

Учасник бойових бій. Посвідчення № 236777 видане 30.10.2024 року.

Нагороджений відзнакою міністра оборони України наказ від 09.11.2023 року № 1395.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня указом Президента України від 14.01.2025 року № 29 (посмертно).

Вірний військовій присязі, загинув 14.11.2024 року під час виконання завдання за призначенням в ході ведення бойових дій в районі села Іллінка Покровського району Донецької області (Курахівське направлення) в результаті важкого уламкового поранення (вибухова травма).

Переживати смерть рідного молодшого брата… це такий біль, наче в твоїх грудях одночасно тисячі ножів. Вірю, що ми зустрінемося з ним. Це тримає. Вірю, що він в кращому світі. Що йому не страшно, не боляче, не важко. Він – світло. Він – сонце. Він –добро з величезним серцем, сяючим внутрішнім світлом. Він – янгол з бездонними блакитними очима. Неймовірно талановитий, винахідливий, різнобічно розвинутий та неймовірно чудова людина. Він віддав життя, щоб ми жили в своїй країні, на своїй території, були незалежними та вільними. Мій брат назавжди в моєму серці, точніше в тій маленькій частинці, яка від нього залишилася. Бо величезна його частина похована разом з братом. У нього залишилися батьки та я, старша сестра.».

Похований Безкоровайний Євген Михайлович 20 листопада 2024 року на Алеї Слави одного з кладовищ міста Харкова.