Народився Юрій 8 січня 1983 року у м. Костянтинівці. Навчався у міській загальноосвітній школі № 13. Далі продовжив навчання у Костянтинівському індустріальному технікумі і одночасно влаштувався на роботу до Мегатексу.
Так склалася доля, що Юрій рано втратив батьків. Допомагав піклуватися про своїх рідних племінників. Він був доброю і чуйною людиною, дуже любив дітей, дбав про них і в усьому підтримував.
Учасник АТО/ООС. У 2015-2016 роках за контрактом служив сапером у 92-й окремій штурмовій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України. Брав участь у навчанні і підвищенні кваліфікації за військовою спеціальністю, постійно тренувався і вдосконалював свій досвід. Мав високий рівень відповідальності та аналітичний склад розуму.
Влітку 2022 року, під час повномасштабного вторгнення рф на територію України, Юрій за контрактом став до лав військової частини А0693 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ ЗСУ. Служив у званні старший солдат на посаді сапера. Нищив російських загарбників на Донеччині під Мар’їнкою та Красногорівкою.
За сумлінну службу 22 березня 2022 року Юрій був нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани».
Рідним про війну не любив розказувати, телефонні розмови були короткими, але дуже важливими: «Ти як, живий? – Живий, все добре! – Ми теж тримаємось! Юра, бережи себе!».
Невдовзі був переведений у район села Верхньокам’янське, де на той час точилися важкі бої з російськими окупантами, і звідки єдиний раз рідні почули від Юрія, що на фронті важко.
Загинув воїн, вірний військовій присязі, в бою за Батьківщину 28 липня 2022 року в районі села Верхньокам’янське Бахмутського району Донецької області.
Похований на Алеї Слави Краснопільського цвинтаря міста Дніпро.
Йому навіки 39.