Бабенко Богдан Миколайович

У четверту річницю загибелі ми низько схиляємо голови перед неоціненним подвигом Героя-костянтинівця Богдана Миколайовича Бабенка – мужнього Захисника, який віддав своє життя за свободу і незалежність України.
Ми вшановуємо його світлу пам’ять, громадянську відвагу, самовідданість і незламну силу духу, проявлені під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.
Богдан народився 20 липня 1990 року в місті Кременчук. Згодом разом із родиною переїхав до міста Бахмут Донецької області. Саме там пройшли його дитячі та юнацькі роки: він закінчив школу та здобув фах автомеханіка у Бахмутському професійному ліцеї.
З дитинства Богдан був відповідальним, працьовитим і щирим хлопцем. Він мав «золоті руки» – любив майструвати, створювати різноманітні речі власноруч, умів полагодити чи збудувати майже все. Його справедливо називали майстром на всі руки. Завжди готовий прийти на допомогу, він ніколи не залишався осторонь чужої потреби. Особливо любив проводити вільний час на свіжому повітрі, цінував прості радощі життя та живе спілкування з близькими та друзями.
У 2012 році Богдан переїхав до Костянтинівки, де працював у магазині «Сім’я». Проте найголовнішим у його житті завжди залишалася родина.
У 2009 році він зустрів своє кохання – Владиславу. Їхні стосунки були щирими й міцними, а у 2014 році Владислава стала його дружиною. У молодого подружжя народилися дві донечки – Єва та Мирослава. Богдан безмежно любив свою родину і часто з теплом говорив, що йому неймовірно пощастило в житті мати «трьох принцес». Він був коханим чоловіком і люблячим, турботливим батьком – Батьком з великої літери, для якого сім’я була найбільшою цінністю і джерелом натхнення.
29 червня 2021 року Богдан підписав контракт і став до лав Збройних Сил України. Він ніс службу у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха, в/ч А0536. Це рішення було усвідомленим і відповідальним: він давно мав бажання стати на захист Батьківщини. Пройшовши військову підготовку, з грудня 2021 року Богдан боронив нашу державу на Волноваському напрямку. Служив солдатом, але за короткий час проявив себе як справжній боєць – мужній, дисциплінований і відданий військовій присязі.
23 лютого 2022 року був сонячний день. Богдан зателефонував і повідомив, що заступає на чергування о 12:00, сказав, що у них уже «пекло». О 13:00 надійшов страшний дзвінок – звістка про біду, яка назавжди розділила життя рідних на «до» і «після».
Йому назавжди 31 рік.
У Богдана залишилися дружина, донечки та сестра, для яких він був опорою, захистом і безмежною любов’ю.
Захисника поховано 8 березня 2022 року у місті Костянтинівці.
Ім’я Богдана Бабенка назавжди вписане в історію боротьби України за незалежність, у літопис Костянтинівської громади та в серця всіх, хто його любив і знав.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо Героїв, які віддали своє життя за Україну.