Олександр Акіменко
Народився Олександр 5 липня 1975 року. Виріс у м. Костянтинівці. Навчався у загальноосвітній школі № 15. Продовжив навчання на фінансово-економічному факультеті Донецького державного університету. Після закінчення вишу працював на металургійному заводі начальником фінансового відділу, був відповідальним та комунікабельним.
Наприкінці 2002 року створив щасливу сім’ю, в якій народилося двоє синів.
26 лютого 2022 року, на другу добу вторгнення рф на територію України, Олександр не зміг залишатися осторонь та добровільно пішов до військкомату. Був призваний за мобілізацією 3-м відділом Краматорського РТЦК.
У званні солдата він став до лав Батальйону Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Служив стрільцем гранатометником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки військової частини А7272. Щільним вогнем нищив ворога на Харківському, Лиманському та Сватівському напрямках.
Життя Олександра обірвалося під час виконання бойового завдання 1 листопада 2022 року від кулі ворожого снайпера у стрілецькому бою неподалік села Площанка Сватівського району Луганської області.
«У мене відібрали частину серця і ця рана тепер навіки. Такий чоловік і батько був посланий Богом, – каже дружина Валерія. – Ми й досі не можемо відійти від втрати. Попри біль, маємо жити далі гідно й нести пам’ять про нашого Героя».
Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Йому навіки 47.
Похований на Сантуринівському кладовищі у Костянтинівці.