Народився В’ячеслав 15 березня 1972 року у селищі Олексієво-Дружківка тоді ще Костянтинівського району. 
З 1978 по 1989 рр. навчався у Дружківській загальноосвітній школі № 12. 
У 1989-1993 рр. продовжив навчання у військовому училищі у Ташкенті, останні півтора року – у Харківському училищі танкових військ. Після служив у місті Яворів Львівської області. 
З 2004 року В’ячеслав мешкав і працював на підприємствах м. Костянтинівки. З 2019 року – на посаді начальника виробничо-технічного відділу Костянтинівського управління газової служби.
«В’ячеслав був дуже доброю людиною, яка була майже безвідмовною. За характером дуже спокійний, не запальний – флегматик. З ним було дуже легко розв’язувати будь-які питання, як по роботі, так і поза роботою. Дуже відповідальний, і не тільки в роботі, а й у побуті. Завжди про все турбувався та хвилювався», – розповідають про В’ячеслава колеги по роботі.
У вільний від роботи час чоловік захоплювався автомобілями. Дуже любив свою родину, мав двох дітей, був порядним сім’янином. Одним із головних його захоплень був онук, про якого він постійно турбувався. Весь вільний час присвячував йому. «Досі онук не знає, що його дідусь назавжди Герой і більше ніколи його не побачить. Сказати про це просто неможливо», – каже донька Катерина. 
Захищати Україну від російських окупантів В’ячеслав пішов добровольцем, бо мав військове звання капітана і був офіцером запасу. Зі слів рідних позиція В’ячеслава була така – «Якщо не я, то хто?!».
З 10 січня 2022 року він розпочав службу у 104-му окремому батальйоні ТрО, командиром 2-ї стрілецької роти. Сумлінно зі своїми хлопцями ніс важкий тягар військової служби. Комбат – так його називали побратими. 
Після повномасштабного вторгнення рф на територію України був призваний 2-м відділом Краматорського РТЦК. Став до лав військової частини А7270 104-го окремого батальйону ТрО, 109-ї окремої бригади ТрО, 2-ї стрілецької роти.
Загинув В’ячеслав 11 серпня 2022 у Бахмуті під час виконання військового завдання, коли на їхній підрозділ виїхали два ворожих танки. Побратими казали, що йому не вистачило 100 метрів до безпечного укриття.
У нього залишилися мати, дружина, донька та онук.
Поховали захисника у його рідній Олексієво-Дружківці.
«Він у мене розумним був. Він дуже добрий був, особливо до людей похилого віку дуже дбайливо ставився», – згадує мати В’ячеслава.
26 січня 2023 року Президент України підписав указ, яким посмертно вшанував героя орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Орден вручили матері Героя  Ніні Афоніній.
Також посмертно присвоєно військове звання «майор».
Дружківська міська військова адміністрація розпорядженням від 25 вересня 2023 року в селищі Олексієво-Дружківці перейменувала вулицю Космонавта Гречки на вулицю імені В’ячеслава Афоніна.